Сьогодні виповнюється 82 роки із дня народження Валерія Васильовича Лобановського — видатного тренера, Героя України, кавалера Рубінового ордена УЄФА «За заслуги» та ордена ФІФА «За заслуги».

Під керівництвом Валерія Лобановського київське «Динамо» здобуло вісім комплектів золотих нагород чемпіонатів СРСР та п’ять — чемпіонатів України, а також шість разів перемагало в Кубку СРСР та тричі — у Кубку України. Разом із метром біло-сині тріумфували в Кубку володарів кубків 1975-го та 1986 років та в Суперкубку УЄФА 1975 року. Збірну СРСР Валерій Васильович приводив до бронзи Олімпіади-1976 та срібла Євро-1988, працював він і зі збірною України — у 2000—2002 роках.

Фото Павла Кубанова

Помер Валерій Лобановський 13 травня 2002 року в Запоріжжі.

Сьогодні перший віце-президент Української асоціації футболу Анатолій Дем’яненко та віце-президент УАФ, генеральний секретар УАФ Юрій Запісоцький поклали квіти до пам’ятника та могили легендарного тренера на Байковому цвинтарі.

Анатолій Дем’яненко, значна частина ігрової кар’єри якого пройшла під керівництвом Валерія Лобановського, поділився спогадами про наставника.

Фото Павла Кубанова

«Валерій Васильович був для нас не тільки тренером, він був для нас як батько, — розповідає колишній капітан київського «Динамо» та збірної СРСР. — Ми, гравці, навіть між собою інколи так його називали. Він запам’ятався мені чудовим спеціалістом та чудовою людиною. Водночас він був у міру жорстким, але й справедливим.

У пам’яті закарбувалося чимало відповідальних матчів, які ми провели під керівництвом Валерія Лобановського — фінали Кубку СРСР, Кубку кубків, півфінальний поєдинок та фінал чемпіонату Європи...

Під час тренувального процесу він завжди намагався донести нам, що життя не стоїть на місці, й футбол так само, тому треба постійно слідкувати й бути в курсі усіх останніх тенденцій у розвитку гри. Усе рухається вперед, і ми маємо не тільки йти в ногу з часом, а й випереджати його».

Фото Павла Кубанова